Загадки супермаркету
Наталя Журавльова, киянка, що разом з родиною приїхала до Фінляндії в березні, навіть не уявляла, що, з-поміж інших складнощів, похід до звичайного фінського супермаркету буде для неї ще тим квестом. І хоча і сама Наталя, і ї чоловік-програміст, а також їхні діти-школярі добре знають англійську, розібратись у назвах продуктів це не надто допомогло.
- Пам’ятаю, перший день ми пішли в магазин і почали шукати кефір, бо зазвичай ми вдома купляємо багато кефіра, робимо з нього дітям оладки, або закваску для окрошки, та й просто п’ємо. Перекладач в телефоні показав нам, що кефір фінською буде ”kefiiri”, ми шукали-шукали, врешті знайшли якийсь kefiiri, але це виявився солодкий напій з ягодами. Вже пізніше нам сказали, що кефір тут називається piima.
В Києві родина жила на околиці міста, неподалік від бойових дій, тож прийняли рішення їхати. Чоловіка Наталі, Олександра, випустили через кордон не дивлячись на військовий стан, адже подружжя виховує троє дітей. В Фінляндії небайдужі люди допомогли з житлом - один житловий кооператив об’єднався і поселив іх у невеличке ріві-тало (таунхаузі).
Наталя почала розбиратись з особливостями життя в Фінляндії. В одного з дітей, Вані, непереносимість глютену, тож їжа та її склад завжди були важливі для Наталі. І хоча із безглютеновими продуктами проблем не було, решта харчів викликала лише питання.
Разом з кефиром, Наталя не змогла знайти у супермаркеті також несолоне масло, класичний майонез високої жирності та кисломолочний сир, фінська ”rahka” виявилось, має консистенцію йогурту. На подив Наталі, фінський оселедець смакував солодким, кислим або дуже солоним, однак, не слабосоленим, як вони звикли їсти вдома. А вибір картоплі - десятки різних упаковок - її просто вразив.
- Ми тут часто беремо картоплю, вона смачна, але ми ще не розібрались, чим всі ці різні види картоплі один від одного відрізняються. - розказує Наталя.
Кухар порадить
Дуже добре розуміє цю магазинну розгубленість українка Ніна Ткачук. Вона живе у Фінляндії вже 5 років, переїхала з Червонограда, Львівщини, до чоловіка, навчалась у Гельсінкі за фахом ”кухар”, працювала у багатьох ресторанах фінської столиці і знає про відмінності фінських і українських кухонь і продуктів.
- Так, справді, на початку, особливо не знаючи мови, дуже важко зорієнтуватись у магазинах, - пригадує Ніна. - Я особисто дуже довго замовляла собі з України ті продукти, за якими я скучала. Наприклад, мені передавали консервовані вишні, сало та навіть картоплю з домашнього городу! Зараз я розумію, що фінська картопля дуже якісна і смачна, треба просто знати, як її обирати.
Ніна розказує, що картопля загалом продається в пачках трьох кольорів - зелених, жовтих і червоних, для різних цілей використання.
Червоний колір упаковки - означає, що картопля найкраще придатна для приготування картопляного пюре, печеної картоплі, випічки з картоплі, або будь-яких інших картопляних страв.
Зелений колір упаковки - ця картопля більш цільна, тримає форму і не розварюється. Вона підійде для супу, для салатів.
І жовтий, або будь який інший колір, означає, що ця картопля є середнім варіантом, і придатна, в принципі, для всього.
Є також спеціальна картопля для запікання, вона має назву ”uuniperuna”, додає Ніна. Звісно, запікати можна будь-яку іншу картоплю, але ця ”uuniperuna” є смачною і печеться дуже швидко, переконує Ніна.
- Що стосується кисломолочного сиру, тут він тут має назву ”raejuusto”, я відціджую з нього вершки і розтираю, роблю чи сирники, чи вареники чи щось інше. Я до нього звикла, він мені смачний, навіть смачніший за звичайний кисломолочний. Рівень жирності зазвичай можна подивитись на упаковці, жир по фінськи буде ”rasva”. - ділиться Ніна.
Багато аналогів українським продуктам можна знайти у фінських магазинах. Так, у супермаркетах в бочках на розвіс можна купити солоні огірки, квашену капусту можна знайти в упаковках під назвою ”hapankaali”, є навіть згущене молоко - kondensoitu maito та гречка - tattari.
Смажити фіни звикли на рапсовій олії, до її смаку треба звикнути, однак, на полицях можна знайти і улюблену олію українців - соняшникову, хоча і дорожче за рапсову.
На ринках, радить Ніна, наприклад, Hakaniemen halli в Гельсінки, на станції метро Hakaniemi, можна купити все потрібні види м’яса та м'ясних продуктів, які складно знайти в супермаркетах. Там є куряча і яловича печінка, все потрібне на холодець та навіть на українську домашню ковбасу.
Більшість звичних українцям продуктів можна купити в спеціалізованих російських або естонських магазинах. Відвідувати російські магазини для Наталі Журавльової складно з етичних міркувань.
- Я зайшла в магазин російської мережі, і там все було, що мені треба, і сир, і майонез, але всі ці назви, типу ”Майонез №1 в Росії”, або Останкінська ковбаса… Я не змогла там нічого купити, у мене просто не піднімалась рука віддавати гроші росіянам після всього того жаху, що відбувається у нас в Україні.
Естонські магазини
Відкриттям для Наталі стали естонські магазини. Там у продажу був звичний кисломолочний сир естонського виробництва, а ще - потрібні Наталі крупи. В сім’ї їдять багато каш.
- Останнім часом у нас з’явилось багато покупців-українців, - розказує Ельмар Сінісалу, власник магазину естонських продуктів на Вуосаарі, Гельсінкі. - Першим ділом вони купляють у нас молочні продукти. Користуються попитом сало, з часником, з перцем, докторська ковбаса, малосольний оселедець. А крім того, ми маємо багато безпосередньо українських товарів, наприклад, консервації - мариновані помідори, огірки, лечо, овочеві рагу та баклажани, я і сам їх обожнюю.
Естонець Ельмар возить продукти до Гельсінкі вже 15 років. Спочатку лише поставляв до інших підприємців, потім купив свій власний магазин. Естонські делікатеси, передусім солодощі, полюбляють фіни. Своїм новим покупцям з України Ельмар дуже співчуває - колись за визволення Естонії від Радянського союзу постраждала і його сім’я.
- Естонія багато своєї землі віддала Росії, Печори, наприклад, за Нарвою там все раніше було естонське. В мене рідний дядько був ”лісовим братом” (так в Естонії називали партизанів, що виступали проти радянської окупації, цей рух в Європі, в Естонії та Україні вважають національно-визвольним, у Росії і досі - фашистським. - Коментар автора) і його в радянському союзі засудили до смертної кари через повішення. - розповідає Ельмар.
На вході в Єльмаровий магазин висить дошка, де покупці крейдою можуть писати, що б вони хотіли бачити в магазині. Українці нещодавно попросили хрін з буряком - Ельмар дуже здивувався, бо ніколи про таке не чув, але знайшов і привіз.
Зроби сам
Багато чого, навіть те, що в магазинах є, Наталя Журавльова робить вдома сама - цілковито з питань економії. Так, наприклад, вона сама пече хліб.
- Ми купляли пару разів тут хліб в пачках, він набагато дорожчий за український, а діти можуть його дві пачки за раз з’їсти. А я сиджу і рахую - 150 гривень тільки на хліб. - каже Наталя.
Те саме стосується і варення, вся консервація в родини залишилась вдома в Києві, тут баночки з магазину за три євро родині вистачить максимум на два сніданки до каші. Тому Наталя варить варення із заморожених ягід.
Кухар Ніна Ткачук, в свою чергу, радить для варення особливий фінський продукт під назвою ”hillosokeri” - цукор для варення.
- Такий цукор є у всіх магазинах, рази в півтора дорожче за звичайний. Мене навчили варити варення з ним тут у школі кухарів. Цукор для варення містить пектин, його треба додавати як звичайного цукру і варити ягоди або фрукти недовго - максимум 15-20 хвилин після закипання. Варення входить дуже густе, як желе, і не переварене, зберігає колір і вітаміни. Тут всі дивувались, коли дізнавались, що у нас довше варять варення.
На додачу Ніна підкреслює, що готувати щось самим замість купляти готовим, окрім економії, тут у Фінляндії вважається відповідальною поведінкою, це екологічно і модно.