До змісту

"Мало хто згадує про травми на першому прийомі у медсестри" — потреба в психологічній допомозі українцям згодом зростатиме

Психологічні травми можуть проявлятися значно пізніше подій, що їх спричинили: наприклад, коли людина вже врятувалась від війни, облаштувалась на новому місці. Медпрацівники мають бути до цього готові.

Соціальні працівники, заклади охорони здоров’я та медперсонал у школах мають бути готові допомогати у подоланні психологічних травм. Зображення: Elina Niemistö / Yle

Шукачі тимчасового захисту з України можуть отримати у Фінляндії психологічну допомогу, але мало хто по неї звертається, адже має вирішувати більш нагальні питання. При цьому психологічні травми можуть сплисти значно пізніше.

Так, відповідальна медсестра Нанна Урхонен, яка працює з українськими біженцями у приймальному пункті в Сейняйокі, каже, що спочатку люди здебільшого звертаються за ліками чи для продовження лікування, розпочатого на батьківщині. Вони мають розібратися з великою кількістю нових для них викликів та ситуацій.

— Мало хто під час першого візиту говорить про психологічні проблеми. Можливо, як і фіни, люди трохи соромляться цього, — додає Урхонен.

Багато залежить і від того, звідки приїхала людина.

— Можна зрозуміти, що люди, які приїжджають, наприклад, з Маріуполя, де їм прийшлося сидіти десь у підвалах в бомбосховищах, можуть мати травму, але на прийомі про це не йдеться.

Урхонен вважає, що травма може проявитися пізніше, коли людина вже влаштується на новому місці, вирішить найважливіші перші питання, такі, як де жити, навчатися або працювати — тобто коли людина вже знаходиться у безпеці. Тому на цьому етапі, на її думку, всі медичні працівники мають бути пильними.

Якщо людина плаче або деякі симптоми неодноразово повторюються, це може свідчити про наявність невирішених психологічних проблем. У такому разі важливо співпрацювати з соціальними працівниками, закладами охорони здоров’я, а також медперсоналом у школах.

Яркко Норрена, голова приймального центру у місті Коккола, де перебувають п'ятсот українців, вважає, що психологічні травми з часом посилюються, коли люди чують погані новини про рідну країну.

— Є багато типів травм. Зараз ми ще переживаємо перший етап: люди втратили рідних і близьких, переживають за зниклих безвісти та інших. Попереду ще великі виклики, але ми все ще на першому етапі, — каже Норрена.

Досвід тих, хто рятується від війни, також може сильно різнитися.

Наприклад, у місто Вааса українці почали прибувати, як тільки Росія напала на Україну, а пункти прийому у Сейняйокі та Коккола були створені пізніше: навесні та взимку. І ця різниця помітна.

— Ми більше бачимо так звану вторинну травматизацію, тому що багато людей приїхали до нас вже в лютому-березні і, можливо, не встигли відчути стільки жахів війни, як інші. Тепер вони більше відчувають їх через новини, — каже Пія Пайунурмі, голова приймального центру у Ваасі, розрахованого на 700 місць.

Цей текст перекладено з сервісу Yle Uutiset українською мовою. У роботі з перекладу україномовний журналіст використовував програми машинного перекладу.

Читайте також:

Фінські волонтери привозять поранених військових з України – Мігрі: "Такі операції слід проводити державним органам"

Важлива інформація: медична допомога

Останні: paketissa on 10 artikkelia