Уінстон відчув бомби раніше, ніж люди помітили загрозу.
Ольга Філіппова розповідає, що собака став неспокійним задовго до того, як вона сама почула звуки вибухів.
– Я думала, що поведінка Уінстона – випадковість, але мій друг розказав, що його собака поводився так само, – каже Філіппова.
Коли Росія вторглася в Україну в лютому 2022 року, Уінстон жив зі своєю родиною в місті-мільйоннику Харкові. Через півтора року щасливий коргі біжить по лісу в Йоенсуу і готується стати популярним. Історія Уінстона восени з'явиться в дитячій книжці та фільмі.
Як говорити з дітьми про війну
Коли до Фінляндії почали прибувати біженці з України, багатьом дитячим садкам, школам і сім'ям довелося вирішувати, як розповідати дітям про війну.
У Йоенсуу вчителька спеціальної освіти Пяйві Песонен дізналася про Уінстона, який втік сюди від війни. Їй спало на думку, що історію собаки можна використати як навчальний матеріал.
Марія Піккарайнен, яка як менеджерка відповідає за групи, де вивчають мову та культуру, миттєво надихнулася ідеєю.
– Ми хотіли розповісти дітям та родинам, як це – бути біженцем у чужій країні, – каже Піккарайнен.
Поступово книжковий проект розростався – й зараз готується короткометражний фільм. Обидва проекти викликали величезну зацікавленість у дитячих садках і школах.
Слово війна у фільмі не вживається
Винятковий інтерес свідчить про те, що для дітей інформації про війну та біженців майже немає.
Марія Піккарайнен розповідає, що у книзі та фільмі ретельно продумані слова та образи, які використовуються для розповіді про війну. Наприклад, слово ”війна” у фільмі взагалі не з'являється.
– Слово ”війна” не вживається, бо Уінстон його не знає. Натомість Уінстон розповідає про страшну річ, що прийшла до міста, – пояснює Піккарайнен.
Гумор полегшує цю серйозну і сумну тему. У фільмі багато гумору, зокрема, тому, що головну роль грає Уінстон, який не завжди робив все так, як передбачено сценарієм. Наприклад, напрямок його руху міг несподівано змінитися, якщо він почув цікавий запах.
Що робить місце домом?
Якщо Уінстон привніс у фільм гумор, то власниця собаки Ольга Філіппова привнесла в історію глибину. Філіппова є ученою за фахом, її роботи стосуються як біженців, так і питань ідентичності.
– Коли ми прислухалися до ідей Ольги, почали з'являтися перлини, які ми хотіли включити у фільм, – розповідає Марія Піккарайнен, яка відповідала за режисуру.
Питання про те, що робить місце домом, є наскрізною темою історії.
Хейні Вільде, редакторка та співавторка фільму, каже, що це питання зачіпає кожного. Вона сама багато разів переїжджала, тому думки про дім їй знайомі.
– Фільм не надає єдиної правильної відповіді, але водночас запитує глядача, де знаходиться дім.
Дітям треба дозволяти говорити про війну
Уінстону трохи менш ніж три роки, тож він прожив у Фінляндії майже половину життя. Ольга Філіппова вважає, що Уінстон вже прижився в Йоенсуу.
– У нього є свої улюблені місця в нашій квартирі, і він знає, як повернутися додому, яким би маршрутом ми не йшли.
Уінстона також знають на ім'я в його районі. Про втечу сім'ї нещодавно писала газета Karjalainen, і багато людей в Йоенсуу впізнають Уінстона.
– Я не могла собі уявити, що прийде час і десь мене в першу чергу будуть знати як маму Уінстона, а не як Ольгу Філіппову, – сміється Філіппова.
– Дітей слід також залучати до серйозних і складних тем. Але це вимагає чуйності та зрозумілого пояснення.
Цей текст було перекладено та відредаговано з фінськомовних новин.