12-річна Роксолана Назарко повернулася до свого старого шкільного класу у Бориславі.
Вона – одна з мільйонів українців, які рятувалися від війни. Понад рік Роксолана прожила в Гельсінкі як біженка, а зараз повернулася до матері в Україну в рідне місто на заході України, далеко від фронту. Вона вирішила, що ходити до школи в Україні буде кращим варіантом, хоча хотіла б колись пожити й у Фінляндії, й в Україні.
– Я не шкодую, що повернулася в Україну, але сумую за Фінляндією, – каже Роксолана.
Понад три мільйони українських біженців можуть не повернутися
Багато українських дітей також втекли зі сходу України і не мають шансів на повернення.
Загалом за межами України перебуває близько шести мільйонів біженців. Половина з них – діти. За нещодавно оприлюдненими даними дослідників українського Центру економічної стратегії, до 3,3 мільйона українських біженців можуть не повернутися на батьківщину.
Людмила Кіндеріс, заступниця директора школи, де навчається Роксолана, каже, що Україні потрібно повернути дітей.
– Ми робимо все можливе, щоб вони не забували Батьківщину і поверталися її розбудовувати. Вони нам потрібні, це наші діти.
Ситуація з українськими дітьми нагадує історію Фінляндії. Під час війни 1939-1945 років близько 80 000 дітей були вивезені з Фінляндії до інших північних країн. Коли прийшов час повертатися, багато з них вже встигли прив'язатися до своєї нової батьківщини, і повернення було нелегким. Близько 15 000 дітей тоді не повернулися до Фінляндії.
Значна частина українських дітей навчається у двох школах
Роксолана мала змогу пів року навчатися у підготовчому класі в Гельсінкі. Після уроків в фінській школі вона виконувала домашні завдання, які отримувала з України.
Ніхто не знає, скільки українських дітей у Фінляндії навчаються відразу у двох школах, але за деякими оцінками, таких дітей більшість.
Школярам важко. З цим погоджуються й українська влада, й фінські експерти.
Найрозумнішим для українців було б відвідувати фінську школу та мати уроки української мови, вважає експертка Профспілки вчителів OAJ Пяйві Люхюкяйнен, яка відповідає за освіту іммігрантів та підготовку вчителів.
– Якщо потім вони повертаються на батьківщину, то матимуть й освіту, й збережену мову, – каже Люхюкяйнен.
Українські школярі у Фінляндії знаходяться у заплутаній ситуації.
Дехто відвідує лише фінську школу. Інші перейшли на дистанційне навчання в Україні. А деякі батьки-українці не віддали дітей до фінської школи, оскільки хочуть якнайшвидше повернутися в Україну.
На початку війни українські діти не мали обов'язку здобувати освіту в Фінляндії, але із затягуванням війни для багатьох ситуація змінюється. Після року проживання у Фінляндії, шукачі тимчасового захисту отримують право на муніципальну прописку, а діти – мають стати до навчання в фінській школі. Через це не всі батьки хочуть переходити до муніципалітету.
Підготовча освіта має вади
За даними Національної ради освіти, у травні минулого року 5 700 українців навчалися у підготовчих класах та 663 – в звичайній школі. Цієї осені близько 2 800 українських дітей розпочали навчання у підготовчих класах та понад 3 800 – у звичайних класах. Тож у статистиці не спостерігається значного відтоку дітей до України.
За один навчальний рік українські діти повинні вивчити фінську мову настільки добре, щоб бути готовими до переходу до звичайного класу школи. Але, за словами Пяйві Люхюкяйнен, ситуація далека від ідеальної.
– Законодавство щодо підготовчої освіти дуже погане. Муніципалітет сам вирішує, чи організовувати підготовче навчання, чи ні.
За її словами, як правило, муніципалітети організовують навчання, але виникає багато проблем. Наприклад, бракує кваліфікаційних вимог до вчителів.
– На жаль, мені доводилося чути про випадки, коли діти рік навчалися в підготовчому класі, але все, що вони могли сказати, було ”kiitos” та ”ei”.
За словами Люхюкяйнен, після підготовчої освіти українські діти повинні отримувати мовну підтримку в освіті стільки, скільки їм потрібно, або принаймні протягом двох років.
Цей текст було перекладено та відредаговано з фінськомовних новин.