Топі Хухтала – один із двох десятків фінських солдатів, які воюють в Україні. Більшість із них входить до складу скандинавського загону Team Wiking, яким командує Хухтала.
– Часто переходимо із земляками на фінську. Але ми домовилися, що у присутності інших солдатів говоримо лише англійською, – розповідає Хухтала.
"Вікінги" переважно займаються розвідкою, але є у них також досвід участі в бойових діях. Зараз загін проходить навчання та підготовку у Київській області.
– Коли ми вперше пішли у бій, я побачив на обличчях фінів розгубленість і навіть страх. Ми зрозуміли, що от вона, справжня війна. Ми часто використовуємо цей вираз.
"Залишимось тут до самої перемоги"
Військові дій тривають цілодобово, і навіть коли з лінії фронту вдається вийти відпочити в тилу, бійці все одно ризикують потрапити під обстріл. Тому військову амуніцію практично не знімають
– Так не вийде – постріляв трохи та повернувся на базу відпочивати. Після першого бою багато хто зрозумів, що таке війна.
Незважаючи на небезпеку, фіни продовжують воювати. Звісно, солдати мріють про відпустку у Фінляндії, але головна мета цілком зрозуміла.
– Ми домовилися, що залишимося тут до самої перемоги.
Знадобилася відмінна підготовка фінської армії
Хухтала у розмові робить особливий наголос на військовій підготовці. Його мета – продовжити військову кар'єру за кордоном.
– У нас свій район у Києві, де ми відпрацьовуємо дії на місцевості та атаки. Можна сказати, що ми партизанський загін.
Багато фінів на батьківщині служили в розвідувальних частинах. Хухтала сподівається, що вони незабаром отримають завдання піти невеликими групами до лінії противника для збору розвідувальної інформації або нанесення шкоди ворогові.
– Головним чином ми відпрацьовуємо несподівані вилазки та засідки.
Хухтала всіляко хвалить отриману три роки тому підготовку у фінській армії. Фіни навіть тренують українських офіцерів.
– Фінляндія – єдина країна, яка готувалася саме до такої війни. Жодна інша країна подібних навичок не має.
Позиційна війна веде у нікуди
Після того, як епіцентр війни змістився на схід, характер бойових дій змінився. На початковій стадії українці знищували величезні колони російської легкої та важкої техніки. Нині ж головну роль грає артилерія.
Росія вдається до масованого артилерійського обстрілу. У такій позиційній війні під обстрілами гине багато людей з обох боків. Хухтала боїться, що ситуація перетвориться на виснажливу позиційну війну.
– Сторони по черзі обстрілюють одна одну. Це нікому не приносить користі – люди гинуть, а справа не зрушується з мертвої точки.
"Намагаємося пересуватися пішим ходом"
Безпілотники і дрони є ознакою цієї війни. Вони допомагають з високою точністю наводити та коригувати артилерійський вогонь. Камери нічного бачення та тепловізори дозволяють ефективно відстежувати переміщення солдатів.
– Коли невеликою групою висуваєшся кудись, одразу з’являється дрон, за ним слідом розпочинається вогонь, – каже Хухтала і наголошує, що пересуватися транспортними засобами стає дуже небезпечно.
– Особливо коли з'являються винищувачі чи військові гелікоптери – тоді серце вистрибує з грудей. Значно менше ризику, якщо ідеш пішки. Якщо ж на техніці, то її потрібно терміново ховати, а самому закопуватися в землю.
Захід має поставляти більше зброї
Зміна характеру війни змінює все. Нині воюють важкою зброєю, яка стріляє далеко. За словами Хухтала, у цій ситуації Заходу необхідно надавати Україні серйозну військову допомогу.
– Цю війну можна виграти не автоматом, а ракетами та артилерією.
Україна вже отримала важке озброєння із багатьох країн, особливо із США.
– Заходу необхідно все поставити на карту, доки Росія не зміцнила позиції для своїх танків та артилерії. В іншому випадку повернути території буде складно.
Хухтала вважає, що бойовий дух українців, як і раніше, високий. Єдиний ризик – це недооцінка супротивника. У російській армії багато недосвідчених солдатів, але є й досить кваліфіковані підрозділи, попереджає Хухтала.
"Я воюю за пригноблених"
За останні тижні під час боїв на Луганщині було вбито щонайменше п'ять іноземних добровольців.
– Багато хто дивувався, навіщо я поїхав ризикувати життям до країни, з якою ніяк не пов'язаний. Це значить, що ці люди нічого не розуміють, якщо таке кажуть. Головне для мене – що мене розуміє моя сім’я.
– Я воюю за пригноблених. Наприклад, тут, на Київщині, відбувалися страшні речі. Крім того, зараз йде війна на захист демократії та Європи.
На додачу, Хухтала не відчував себе повністю реалізованим у Фінляндії. Він мав гарну роботу, сім'ю і багато друзів, але чогось все одно не вистачало.
– Те, чим я займаюся тут, має значення – так я це відчуваю.
Хухтала, як і багато інших фінських бійців в Україні, планує згодом побудувати міжнародну військову кар'єру.
Має час і мріяти.
– Хотілося б нам із хлопцями скинутися та купити котедж на березі моря в Одесі. Було б чудово повертатися туди знов і знов після перемоги, – каже Хухтала.
Цей текст перекладено з сервісу Yle Uutiset українською мовою. У роботі з перекладу україномовний журналіст використовував програми машинного перекладу.
