До змісту

Впоратися з емоційними травмами війни — досвід українців

Практично кожен, хто був свідком бойових дій, стикається із психологічними травмами, кажуть психологи. Новини Yle досліджували, як українцям помітити перші ознаки проблем та де у Фінляндії можна отримати безкоштовну підтримку.

16-річна Діана, яка виїхала з окупованого Маріуполя, каже, що її заспокоюють обійми з близькими, наприклад, з бабусею. Зображення: Tamara Danylova/Yle

37-річна Оксана разом із 8-річною донькою Настею полишила рідний Вугледар, що на Донеччині, за кілька тижнів після початку бойових дій. Тоді тривали активні обстріли Волновахи.

— Стріляли винищувачі, вибухали касетні міни. Ми поїхали, бо я хотіла, аби дитина не бачила цього жаху, — пригадує Оксана.

"Був стан, ніби ти мусиш щось робити, але не можеш"

Маючи гроші лише на квитки в один бік, жінка їхала якомога далі від війни, аби врятувати дитину. Від друзів вона чула про дружнє ставлення фінів до України, тому з поміж багатьох країн обрала Фінляндію.

Її очікування виправдалися: спочатку їх привітно зустріли у фінській родині, а потім вони з донькою перебралися до Гельсінкі, де живуть і зараз.

Проте, незважаючи на сприятливі обставини, Оксана досі із сумом згадувала про рідний дім, що заважало їй жити далі.

— Був такий стан, ніби ти мусиш щось робити, але не можеш. Ніби ти завмер і сидиш у схованці, — згадує жінка.

Згідно з даними (siirryt toiseen palveluun) ООН, кожна п’ята людина, яка була свідком війни, може мати ментальні проблеми в майбутньому. Проте їх можна помітити і подолати на ранніх етапах, якщо вчасно звернутися до фахівців.

Спочатку Оксана шукала дитячого психолога для доньки, втім, врешті вирішила почати із себе. Так вона потрапила на сеанс емоційної підтримки у Центрі допомоги українцям у Гельсінкі.

Сеанс емоційної підтримки з експертом Вікторією Івановою у Центрі допомоги українцям. Зображення: Tamara Danylova/Yle

— Я пішла до спеціаліста з емоційної підтримки і розповіла про свій стан. Вона приділила мені понад дві години, ніби близька подруга, — каже жінка.

Після цієї розмови Оксана змогла подивитися на своє життя з іншого боку та навчилася знову отримувати від нього задоволення.

— З’явилося відчуття легкості, ніби я відкинула із себе неосяжний вантаж і стала вільною. Я відчула радість та натхнення, — ділиться своїми враженнями від візиту до спеціаліста Оксана.

Зараз жінка записалася на курси фінської мови, стала робити вироби із глини та досліджує Гельсінкі разом із донькою, яку також планує відправити на сеанс емоційної підтримки.

Коли варто звертатися по допомогу

Якщо людина була свідком бойових подій та має негативні емоції — це нормально. Однак тільки в тому випадку, якщо вони не стають єдиними емоціями у людини, стверджує Вікторія Іванова, українська психологиня, яка нині є координатором з психологічної підтримки у Центрі допомоги українцям в Гельсінкі.

У відповідь на стрес реагують усі системи організму, тому у людей можуть з'являтися нетипові прояви поведінки, емоційні та когнітивні збої. Якщо такі прояви стресу не полишають людину понад місяць — це привід звернутися до спеціаліста.

— Якщо симптоми до цього періоду зберігаються, то людина по факту сама не впоралася і їй потрібна допомога, — стверджує вона.

— Варто поставити собі питання: а що особисто для мене є проблемою? Що є тим дзвіночком, який суттєво знижує якість життя? — каже Вікторія.

Навіть при невеликих труднощах візит до психолога допоможе впоратися із проблемами ефективніше та запобігти розвитку більш серйозних розладів, запевняє вона.

Які проблеми турбують біженців найчастіше

Чимало людей, які полишили батьківщину через війну, відчувають провину за те, що знаходяться у безпеці. Також вони можуть вважати себе винними за те, що у гарячих точках залишилися їх близькі люди, або навіть за те, що не мали такого сильного травматичного досвіду, як інші біженці.

Такий стан у психології називають "синдромом вцілілого". Нерідко через гнітючі почуття люди можуть не дозволяти собі вдягати красивий одяг, купувати нові речі, їсти смачну їжу та радіти життю. Цьому можуть сприяти як внутрішні, так і зовнішні фактори.

— Все залежить від стресостійкості, від довірливості людини та впливу оточення або родичів на неї, — пояснює психологиня Вікторія.

У подоланні таких проблем може допомогти відновлення ритуалів, які були звичними у довоєнному житті. Наприклад, прогулянка із кавою, зайняття улюбленим хобі чи спортом, або вечеря з друзями.

— Якщо ми не можемо контролювати ситуацію в Україні, то точно є ті речі, які ми можемо взяти під контроль. Це дуже допомагає психіці, — стверджує психолог.

Також досить часто українці стикаються із синдромом біженця. При ньому людина відчуває себе чужинцем у новій країні та не може віднести себе до якоїсь спільноти.

— Ніби є бар’єр, щоб вчити мову, шукати роботу. І від цього виникають проблеми в адаптації, — пояснює психолог

Процес звикання до нових умов може тривати від декількох тижнів до півроку. Аби прискорити його, спеціалісти радять не відгороджувати себе від суспільства та звертатися по допомогу, тому що це неодмінна частина подолання труднощів.

Головні навички самодопомоги при складнощах.  Зображення: Viktoria Ivanova

"Я розуміла, що це не можна змінити, це треба просто пережити"

— Іноді вночі я прокидаюсь від звуку вибухів. Мені знову страшно, що через вибиті вікна втече мій кіт. Стає важко на душі, але я пригадую слова тата, який обіцяв, що ми приїдемо додому та заберемо його до нас, — розповідає 16-річна Діана з Маріуполя.

Діана разом із батьками провела в окупованому місті майже 2 місяці. За час постійних обстрілів їй довелося пережити чимало жахливих подій.

— В нашу багатоповерхівку влучали тричі. У нас 5 разів горів дах, ми гасили полум’я всім будинком. Разом із татом я виносила тіла з подвір’я та допомагала їх ховати, — пригадує перебування в Маріуполі дівчина.

Діана біля центру для біженців у Гельсінкі, де вони з батьками прожили близько місяця. Зображення: Tamara Danylova/Yle

Війна зруйнувала домівки всіх її рідних, а від місць, де вона провела дитинство, не залишилося майже нічого. Ці події примусили Діану кардинально змінити ставлення до проблем.

— Я розуміла, що це не можна змінити — це треба просто пережити, тому поводилася спокійно, — згадує дівчина

З моменту, коли Діана із рідними опинилася у безпеці, пройшло вже 2 місяці.

Майже з перших днів у Фінляндії дівчина знайшла нових знайомих, а після переїзду — почала ходити до школи та вивчати фінську в адаптаційному класі. Все це покращило її стан після пережитого, стверджує вона.

— Мене заспокоюють близькі люди та друзі, з якими я підтримую зв’язок. Я відчуваю, що з кожним днем моє життя стає яскравішим, — каже Діана. З Маріуполя вдалося виїхати також її бабусі і дідусю, зараз вони теж в Гельсінкі.

Проте згадки про війну все ж іноді повертаються до неї.

— Коли я бачу літаки, то розумію, що це навчання та нічого страшного не станеться. Але відчуття, що обстріли знов можуть початися — є і досі, — зізнається дівчина.

Гострий стрес та ПТСР: коли допомога потрібна неодмінно

Люди, які побували в епіцентрі війни та були там тривалий час — зазвичай стикаються із гострим стресом.

Після травмуючих подій близько місяця їх можуть супроводжувати такі симптоми:

  • Проблеми із кишківником
  • Порушення моторики
  • Погіршення пам’яті
  • Зниження концентрації уваги
  • Перепади настрою
  • Неконтрольована агресія
  • Проблеми із самооцінкою

Якщо такий стан триває довше місяця, то є висока ймовірність посттравматичного стресового розладу або ПТСР, який складно піддається лікуванню.

Понад 30% людей, які не впоралися із гострим стресом, мають діагноз ПТСР. Цей розлад, в залежності від його типу, характеризує багато симптомів, основні з яких — регулярні згадки про травматичний досвід, суїцидальні думки та нічні жахіття.

Розвиток ПТСР після гострого стресу залежить від багатьох факторів, таких як вік людини, внутрішні та зовнішні ресурси, підтримка близьких та наявність ментальних проблем до початку війни.

Іноді ПТСР страждають навіть ті, хто не був свідком бойових дій, але бачив фотографії чи відео з гарячих точок та переймаються чужим горем.

Аби попередити розвиток ПТСР, важливо звернутися по допомогу вчасно. Після пережитого стресу варто відвідати психолога. При потребі спеціаліст скерує до фахівця, який знається на методиках роботи саме із цим розладом.

"Насолоджуватися життям — це нормально"

Чимало людей, які пережили травматичні події — не поспішають звертатися до спеціалістів, адже сподіваються, що самі впораються з емоційними проблемами.

— Зараз по допомогу звертаються лише найсміливіші. Всі інші — думають, що минеться само собою, — констатує психологиня Вікторія Іванова.

Проте в першу чергу варто прислухатися до своїх почуттів. Навіть при відсутності наявних симптомів емоційних розладів звернутися до спеціаліста буде правильним рішенням, адже ментальне здоров’я залежить від індивідуальної чутливості.

Також дуже важливо не лишатися наодинці зі своїми проблемами та продовжувати спілкуватися із людьми.

Сьогодні українські біженці, які опинилися за кордоном, мають безліч можливостей знайти нових знайомих. Допоможуть у цьому численні заходи та тренінги, акції на підтримку України, а також волонтерські центри, де завжди можна зустріти земляків.

Замість того, щоб обмежувати себе у чомусь, варто шукати шляхи, аби бути корисними та допомагати: своїм дітям, близьким та батьківщині. Але щоб мати сили на цю допомогу, перш за все варто піклуватися про себе, наголошує психологиня.

— Насолоджуватися життям — це нормально. Українські воїни за це і воюють — щоб ми могли нормально жити. Святкуйте дні народження, пийте каву, купуйте подарунки і разом з тим допомагайте нашим захисникам, бо саме завдяки їм це стає можливим зараз, — радить психологиня.

Останні