До змісту

Не просто будівельник: чеченський активіст працює у Фінляндії підприємцем та порівнює Чеченські війни із російським вторгненням в Україну

Власник будівельної фірми Муса Ломаєв пережив російський полон та тортури і досі перебуває у федеральному розшуку в Росії. Він продовжує критикувати режим Путіна та допомагає українським біженцям.

Чеченський активіст Муса Ломаєв має у Фінляндії свою будівельну фірму і перебуває під особливим захистом фінської поліції. Зображення: Galyna Sergeyeva / Yle

Біля одної з будівель на Лауттасаарі в Гельсінкі, вкритій будівельними лісами, повно будівельників, працює одразу кілька фірм.

Одна з груп, що якраз розвантажує робоче приладдя з фарбованого матовим чорним кольором мікроавтобуса, має в себе на формі незвичний логотип: великими літерами там написано BORZ.

Фінам це слово навряд чи щось скаже, а от в українців та росіян спливе одразу багато асоціацій – дуже вже нагадує це слово прикметник "борзий", що колись давно був синонимом до слова "швидкий", та потім раптом почав означати скоріше "зухвалий".

– Borz чеченською мовою означає "вовк", – пояснює кремезний молодий чоловік з густою бородою. – Ми, чеченці, зухвалі як вовки, – сміється він.

Будівельна фірма Ломаєва зветься "BORZ". З чеченської це слово перекладається як "вовк". Чеченські партизани часто асоціювали себе з вовками, у російській мові слово "борзий" у зв'язку з цим також набуло значення "зухвалий" . Зображення: Galyna Sergeyeva / Yle

По цьому усміхненому і приязному чоловікові так одразу і не скажеш, що вже багато років він у федеральному розшуку в РФ та перебуває під особливим захистом фінської поліції.

Зараз він допомагає українцям, які рятуються у Фінляндії від розвʼязаної Росією війни та порівнює війну в Україні з Чеченськими війнами. Його звати Муса Ломаєв.

Перша і друга російські "спецоперації" в Чечні

Він був ще дитиною, коли розпався радянський союз, в памʼяті відклалося, як раділи його батьки і всі дорослі, що чеченський народ врешті буде вільним. В Росії, одначе, з цим не погодилися, але це здавалось несерйозною перепоною. До того дня, поки російські танки не поїхали на Грозний.

– 11 грудня 1994 року вони офіційно оголосили "спецоперацію" по відновленню цілісності Росії. За короткий відрізок часу грудень 1994-січень 1995 місто Грозний перетворилося на сталінградські руїни, – розказує Муса.

"Спецопераціями" задовго до Володимира Путіна в Кремлі звикли називати загарбницькі війни. А знищення міст під нуль артилерією використовувалось потім багато разів, українським "Грозним" став Маріуполь, вважає Ломаєв.

– Ми ще тоді це все пережили. Мені люди з України розказують, як сиділи по підвалах і ховалися від обстрілів, і я так само це бачив ще тоді, у 1995 році.

На воротах будинку родини Ломаєвих у Грозному під час війни було написано російською мовою "Тут живуть". Як каже Муса Ломаєв, будинок вцілів, зараз він проданий, але періодично туди навідуються "кадирівці" перевірити, чи не повернувся Ломаєв. Зображення: Musa Lomajev

Так само як в Україні, російські війська тоді не змогли подолати опір мотивованого народу. І станом на 1996 рік трохи більше восьми сотень чеченських солдатів змусили відійти багатотисячну російську армію, каже Ломаєв про поразку Росії у Першій чеченській війні.

Муса Ломаєв з мамою вдома у Грозному. Зображення: Musa Lomajev

На більшості пожовклих фото з того часу, які збереглися в Грозному, Муса, ще школяр, широко всміхається. Хоча веселого у їхньому житті було мало – тільки безпросвітна бідність багатодітної сімʼї у зруйнованій війною країні.

Під час Другої чеченської війни багато біженців із Чечні жили в Інгушетії у плацкартних вагонах поїздів. В одному такому вагоні жили й родичі Муси. Отримавши поранення руки, Муса якийсь час теж жив разом із ними. На фото Ломаєв із родичками. Зображення: Musa Lomajev

– Моя родина із самих низів, з 1996 по 1999 рік ми голодували, батько помер у Першу чеченську, мати не працювала, жодних соціальних виплат не було, в сім'ї було 4 дітей. Щоб вижити, ми з братом та друзями збирали металлолом з розбитих будівель в центрі міста, здавали його і на це жили.

Муса Ломаєв (ліворуч) разом братом в Інгушетії у плацкартному вагоні, де мешкали біженці з Грозного. Після Першої чеченської війни та втрати батька в сім'ї Ломаєвих не було грошей навіть на продукти, вони з братом збирали та здавали у пункти прийому металобрухт і на отримані за нього гроші жили. Зображення: Musa Lomajev

Не дивлячись ні на що, Ломаєв закінчив школу і навіть вступив до інституту на біолого-хімічний факультет. Мирне життя було недовгим, вже 1999 Росія прийшла вдруге.

– В ту війну я пішов воювати, в мене не було іншого вибору. Обернутися не встигли, як Грозний був оточений російськими військами. Весь час бомбардування, і ти бачиш як розриває людей. І коли я бачив що стається від одної лише ракети, то прийняв для себе рішення, що хочу лише одного – вбивати росіян, що йдуть на нашу землю.

Жінки йдуть вулицею у місті Грозний, 2004 рік. Зображення: Kerstin Kronvall / Yle
Люди вивозять уцілілі речі зі зруйнованих будинків, Маріуполь, 3 травня 2022 року. Зображення: Leon Klein / AOP

Збільшене російське військо повільно і з великими втратами, але просувалося. На захопленій землі кожен чеченець, що воював за батьківщину, визнавався терористом.

Так само, як вторгнення в Україну в Кремлі пояснюють боротьбою з "націоналістами", так і офіційно війна в Чечні була названа "контртерористичною операцією" (siirryt toiseen palveluun), а чеченців, що воюють проти Росії, Путін називав терористами, яких потрібно "мочити в сортирі" (siirryt toiseen palveluun).

Зруйновані бомбардуваннями житлові будинки у Грозному у лютому 2004 року. Зображення: Kerstin Kronvall / Yle
Жінка йде повз зруйнований житловий будинок у Маріуполі. Зображення: Sergei Bobylev / TASS/ AOP

Колаборантів в Чечні під час Другої чеченської війни більшало – змучені голодом і злиднями люди співпрацювали з росіянами за копійки. Грозний був уже під контролем Росії, коли активного бійця чеченського партизанського руху Мусу Ломаєва здав сусід, що знав його ще дитиною.

– В один з днів я прийшов до своєї матері, яку я давно вже не бачив. Виявилось, що росіяни вже кілька днів чекали на мене у дворі сусіда, тож мене одразу схопили.

Муса Ломаєв з матірʼю. Зображення: Musa Lomajev

"В полоні я навіть почав забувати, що я людина"

Зараз інформація про тортури (siirryt toiseen palveluun) регулярно надходить з окупованих Росією українських територій (siirryt toiseen palveluun) або від українських полонених, яких вдалося повернути назад в Україну.

Навесні світ побачив сліди масових тортур (siirryt toiseen palveluun) та страт мирних жителів в Бучі.

Нещодавно Україна отримала від Росії тіло полоненого британця (siirryt toiseen palveluun) Пола Урі, яке мало сліді катувань та відсутні частини тіла.

Муса Ломаєв переконаний, що всі тортури відпрацьовували ще на захоплених чеченцях.

З самого Ломаєва вибивали покази за 15 статтями протягом чотирьох місяців.

– Мене били током, це могло тривати багато-багато годин. Могли, як собаку, забивати дубинками. Викручували мені суглоби. Засовували голки під нігті, виривали нігті. Могли бити мене рукояткою пістолета по голові, аж поки я не втрачав свідомість. Пам’ятаю, що вони ще сперечалися, чи зможуть вони мене "вирубити" з двох-трьох ударів.

Був ще один збочений вид тортур, які наче не робили боляче, а просто забирали людську подобу. Протягом 4 місяців Ломаєву не дозволяли митися.

– Я весь час був в тому самому одязі, в якому мене затримали. Цей одяг врешті перетворився на лахміття. Я нормально не їв. Я виглядав жахливо. Життя втратило сенс, і я навіть почав забувати, що я людина.

Тоді, під тортурами, Ломаєв врешті підписав зізнання у всіх злочинах, які йому інкримінували. Серед них були "вбивство", "бандитизм", "незаконне зберігання зброї" тощо. Його перевели до ізолятора тимчасового утримання, і перебування там здалося йому раєм. Там, принаймні, він врешті зміг помитися.

Допомогла Анна Політковська

Справа Ломаєва дійшла до суду найвищої інстанції в Чечні - Верховного суду у вже російському Грозному. На диво, суддя Верховного суду чеченець Ризван Солтамурадов взяв до уваги, що з доказів по справі Ломаєва були лише його власні обвинувачувальні покази, та… виніс виправдувальний вирок.

Муса Ломаєв та Михайло Владовських під вартою на суді спілкуються із адвокатом. Зображення: Musa Lomajev

Як каже сам Ломаєв, це була остання справа судді, після того йому довелося піти у відставку – у Росії це рішення, вочевидь, розцінили як нелояльність.

"Подвиг судді Солтамурадова" – так назвала (siirryt toiseen palveluun) те, що відбулося, відома російська журналістка українського походження Анна Політковська.

Політковська багато писала про чеченські війни, зокрема, одна з найвідоміших її документальних книжок має назву "Чечня: Ганьба Росії", окрім цього, вона допомагала багатьом чеченцям, постраждалим від війни.

Російська журналістка Анна Політковська багато років писала про Чечню. Одна з найвідоміших її документальних книг називається "Чечня: Ганьба Росії". Зображення: Reuters

Про справу Ломаєва вона написала (siirryt toiseen palveluun) статтю "Ваххабіти, притягнуті за бороду" про те, як фабрикувалися докази для справ проти грознеських студентів.

– У Чечні, у реальній Чечні, а не в тій, яку демонструє державне телебачення, де-факто діє свій кримінально-процесуальний кодекс, який ніде не намальований і не надрукований, проте він діє. Лояльним цей кодекс дозволяє все. Хоч би скільки ми відхрещувалися від цього — зараз це саме так. Жодного закону — роби, як заманеться, якщо довів відданість, – писала Політковська, згадуючи також російську пропаганду, яка тоді тільки почала набирати обертів, про беззаконня у Чечні у жовтні 2005 року.

Тоді ще можливою була робота російських незалежних медіа.

Прокуратура оскаржила виправдовувальне рішення у Верховному суді РФ і Мусу оголосили в новий розшук майже одразу після звільнення. І досі він перебуває у федеральному розшуку, на сайті МВС Росії його фото майже 20-річної давнини.

Скріншот сайту МВС РФ про осіб, які перебувають у розшуку. Зображення: Galyna Sergeyeva / Yle

Виснажений і покалічений тортурами, він, однак, встиг сісти на поїзд з Мінеральних вод до білоруського Бресту, а звідти одразу поїхав до Польщі.

Політковська допомогла Ломаєву невдозві також подати позов на Росію щодо тортур у Європейський суд з прав людини.

Наступного 2006 року, 7 жовтня, у день народження Путіна, її знайшли застреленою в підʼїзді власного будинку. Окрім чеченських війн, Політковська критикувала особисто Путіна, російську владу, і колеги Політковської припускають, що вбито її було саме через це. В медіа інколи називають (siirryt toiseen palveluun) вбивство журналістки "подарунком (siirryt toiseen palveluun) до дня народження Путіну". Замовники вбивства досі не знайдені.

В Україні згадують Анну Політковську, 10 жовтня 2006 року. Зображення: Sergey Dolzhenko / EPA

Політковська так і не дізналася, що суд проти Росії Муса виграв (siirryt toiseen palveluun), щоправда, лише у 2020 році, і досі не отримав присуджену компенсацію в 50 тисяч євро.

Переїзд до Фінляндії: життя спочатку

Після втечі з Росії, Муса прийняв рішення їхати з Польщі до Фінляндії, де мешкали родичі його дружини. Адвокати на волонтерських засадах допомогли йому подати тут документи на отримання притулку.

Здавалось би, настала довгоочікувана безпека, можна спокійно жити.

В себе в соцмережах, на каналі (siirryt toiseen palveluun) в YouTube та у різноманітних інтервʼю Ломаєв активно критикує як російську владу, так і особисто ставленика Путіна в Чечні Рамзана Кадирова.

– Через те, що я з першого дня активно розказую про те, що я бачив і що я пережив, моя сім’я дуже страждає. До моєї матері в дом багато разів вривалися і допитували її. Моїй родини довелося пройти через багато принижень.

І хоча матір і брата Ломаєву вдалося також перевезти до Фінляндії, погрози на тому не припинилися.

Один за одним, у 2020 році в Європі сталися вбивства чеченців, що свого часу боролися у повстанському рухові.

Так, 23 серпня в парку Берліна вбили Зелімхана Хангошвілі, який був польовим командиром у Другій чеченській війні. За його вбивство в Німеччині засудили (siirryt toiseen palveluun) росіянина Бориса Красікова, повідомляється, що він був співробітником російських спецслужб.

У січні 2020 року у готелі у Франції з особливою жорстокістю було вбито (siirryt toiseen palveluun) Імрана Алієва, на його тілі знайшли 135 слідів від удару ножем.

Зʼявилася інформація, що його вбивця Усман Мамадієв, прибічник Кадирова, воює на боці Росії в Україні (siirryt toiseen palveluun), і саме кадирівці, як відомо, знаходилися в Бучі (siirryt toiseen palveluun) в той самий час, коли там було були скоєні найжорстокіші злочини.

Друг Ломаєва Маміхан Умаров був застрений (siirryt toiseen palveluun) також у 2020 році в Австрії.

У жовтні 2020 року журналісті Yle писали, що поліція Фінляндії має дані про планування можливого вбивства Муси Ломаєва.

За вбивство Ломаєва виконавці мали отримати півмільйони доларів.

– Я відтоді і досі під особистим захистом фінської поліції. Навіть зараз, тут, – каже Ломаєв, стоячи на подвірʼї біля будинку, що реконструюється, під звуки відбійних молотків та дрелей.

– В мене немає сумнівів, що Росії би вдалося мене вбити, якби не цей захист.

Лише великою кількістю живої сили, зброї та ціною багатьох втрат Росії вдалося домогтися подолання спротиву та встановлення контролю в Чечні, каже Муса.

Можливо, саме тому у російській мові слово "борзий" і набуло нового сенсу, стало означати зухвалість, припускає Муса.

І цієї зухвалості бояться російські спецслужби та їхні прибічники в самій Чечні, вважає Ломаєв.

"В цих українських хлопцях я бачу себе"

У такій самій, як у Ломаєва, будівельній формі з написом BORZ до нього підходить молодий схудлий чоловік, запитує щось про інструменти.

Його звуть Валентин, він приїхав до Фінляндії через російську територію з окупованої території Харківської області.

– Я так хочу сказати, – трохи соромлячись, пояснює Валентин, – ми сюди до Фінляндії приїхали не тому, що хотіли заробити гроші, а тому, що у нас не було іншого виходу, ми не могли лишатися на окупованих територіях, і в Росії так само не могли бути. Через знайомих знайшли Мусу, тепер я маю роботу, маю на що годувати свою сімʼю.

Зараз Валентин робить для будинку на Лаутасаарі камʼяну кладку.

Всього, разом із Валентином, Ломаєв взяв до себе на фірму на роботу загалом вісім українців.

– Наприклад, я силою відірваний від своєї землі, мене силою змусили залишити свій дім, свою державу. Я бачу в цих хлопцях себе, їх так само силою змусили лишити домівки і свою землю.

На думку Муси, українців загалом професійні та працелюбні люди, і він хоче допомогти їм як може.

У своїх соцмережах Ломаєв критикує російський режим і особисто ставленика Путіна в Чечні Рамзана Кадирова, а також порівнює війни Росії в Чечні та Україні. Окрім цього, Ломаєв допомагає українським біженцям та взяв на роботу до себе на фірму вісім українців. Зображення: Galyna Sergeyeva / Yle

– Я виріс на розповідях старших людей, як українці приїхали до Чечні ще на початку першої війни і допомагали нам. І крім того, я читав що під час Голодомору 1932-1933 років чеченці допомагали українцям. Я відчуваю цей непояснювальний зв’язок між нашими народами, – продовжує Ломаєв.

– І після 2014 року, і особливо зараз, під час російського вторгнення в Україну я це відчуваю, бо дуже добре знаю, що із себе являє Росія. І зараз я хочу, щоб українці в моєму обличчі бачили людину, яка знає, що таке Росія, щоб вони не обманювалися сподіваннями, що можливі якісь перемовини, і що російські війська відійдуть.

У цій битви можна лише перемогти, наголошує Муса, чия особиста війна з Росією досі триває.

Останні